На стелі у дворі другого вінницького ліцею з’явилося 14 імен випускників, які загинули у російсько-українській війні. Серед них – Віталій Антонюк, Дмитро Лізавенко, Олександр Любчак, Олександр Дворський, Сергій Ярмоленко, Павло Загниборода, Артур Іванішин, Юрій Швець, Юрій Білий, Петро Худик, Сергій Жук, Сергій Карпенко, Костянтин Добрянський та Євгеній Жилинський.
Пам’ятний знак відкрили у шкільному дворі, аби учні пам’ятали своїх випускників-захисників. Кожен із загиблих мав своє життя, родину, друзів і мрії, яких не встиг здійснити.
Чому важливо називати ці імена саме у школі?
«Сучасна молодь має знати ці історії, бачити й цінувати подвиг людей, які віддали за Україну найцінніше – своє життя. Пам’ятний знак на подвір’ї другого ліцею берегтиме імена 14-ох його випускників», – розповіла директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко. За її словами, подібні знаки вже встановили у 24 вінницьких школах.
Директорка ліцею Ірина Михайлова зазначила, що заклад підтримує зв’язок із родинами загиблих. «Вони були учнями нашої школи. Для когось – однокласниками й друзями, для когось – братами, синами, чоловіками. Для всіх нас – захисниками України. Коли війна торкається шкільної родини, це вже не просто статистика. Це жива рана», – сказала вона.
Якими їх пам’ятають рідні та друзі?
Однокласниця Костянтина Добрянського Анастасія Корупчук згадує: «Костя завжди був веселий, добрий, усім допомагав. Не було такого, щоб його про щось попросили, а він сказав “ні”. Він умів підтримати й розвеселити, був веселуном нашого класу».
Дружина Юрія Швеця розповіла, що чоловік від перших днів повномасштабного вторгнення прагнув стати на захист України – спочатку служив стрільцем, згодом оператором БПЛА. «Коли він приїхав у відпустку після поранення, ми багато говорили про майбутнє. Він казав, що ніколи так сильно не хотів жити, ніколи не хотів стільки всього планувати», – згадала вона.
Мама Віталія Антонюка Світлана Михайлівна попросила пам’ятати загиблих не лише у визначені дні. «Чотирнадцять прізвищ. Чотирнадцять доль. Для нас вони – цілий світ. Коли вам сутужно, підійдіть, подивіться на ці імена, порадьтеся з ними. Нехай ця стела стане місцем сили», – сказала вона, згадавши слова сина: «Хто хоче, той і може» та «Коли страшно – зроби крок вперед».
До 125-річчя ліцею для родин загиблих випускників створили нагрудний знак із зображенням матері-берегині, яка випускає у вирій двох журавлів. Його вже отримала ще одна мама, чийого сина школа втратила після цієї події.
