9 квітня 2025 року в стрілецькому бою з ворогом у районі Басівки Сумського району загинув Ігор Ободнюк 1981 року народження. Матрос, розвідник-оператор розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А2802 походив із села Флорине, його призвали 4 грудня 2024 року. Бершадська громада повідомила про загибель земляка.
Громади Вінниччини знову в скорботі: стало відомо про загибель Ігоря Ободнюка, Олександра Дудника, Валерія Поляновського, Ігоря Арламова, Олександра Деркача, Ігоря Станкевича, Івана Мукомела та Романа Любченка.
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського повідомив про загибель випускника Олександра Дудника. Молодший лейтенант 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у 2026 році завершив навчання за освітньою програмою «Освітні, педагогічні науки» і здобув ступінь бакалавра. Він народився 27 червня 1984 року в селі Пеньківка Літинського району, ріс у багатодітній родині з двома старшими братами та молодшою сестрою. Після строкової служби більшу частину життя присвятив роботі в правоохоронних органах. Разом із дружиною проживав у Вінниці, подружжя виховувало доньку. Серед нагород — відзнаки Міністра оборони «Хрест Сил територіальної оборони» та «Знак пошани», Хрест «Честь і слава» і нагрудний знак 115-ї ОМБр «Народжені вогнем».
Трагічна звістка надійшла в Крижопільську громаду: загинув Валерій Поляновський, 18 вересня 1992 року народження. Призваний Володимир-Волинським РТЦК та СП, молодший лейтенант служив командиром 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону. 21 вересня внаслідок вогневого ураження зі стрілецької зброї під час виконання бойового завдання в районі Березівки Куп’янського району Харківської області захисник загинув. Воїну назавжди 34.
Підтвердили загибель тих, кого вважали зниклими
«На щиті» зустріне свого захисника Хмільницька громада. Ігор Арламов, 13 жовтня 1989 року народження, загинув 1 листопада 2023 року поблизу Кліщіївки Бахмутського району Донецької області від мінно-вибухової травми. До цього воїн вважався зниклим безвісти.
До Мурафської громади надійшла болюча звістка. Підтвердили загибель Олександра Деркача 13 травня 1976 року народження, жителя села Клекотина. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Останній бій прийняв 27 жовтня 2024 року поблизу Курахового Покровського району Донецької області.
Тульчинська громада повідомила про «чорну» звістку. Загинув тридцятиоднорічний Ігор Станкевич. Солдат служив командиром відділення — командиром машини 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону. 19 лютого 2025 року внаслідок удару FPV-дроном по точці висадки групи піхоти в районі Новенького Сумської області воїн загинув. Рік і сім місяців захисник вважався безвісти зниклим. Добрий і щирий товариш, який понад усе цінував дружбу і був готовим прийти на допомогу, таким він запам’ятався побратимам.
«На щиті» до Станіславчіцької громади повертається солдат Іван Мукомела, 30 травня 1985 року народження. З 19 грудня 2024 року його вважали зниклим безвісти. Мінометник 2 штурмового відділення — 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини А4945 народився в селі Кацмазів Жмеринського району. З 1992 по 2000 рік навчався в Кацмазівській середній школі, після дев’яти класів вступив до Вінницького індустріального професійного коледжу №1, який закінчив у 2003 році з дипломом слюсаря. У 2003–2005 роках проходив строкову службу в ЗСУ, потім працював на будівництві у Вінниці. Одружився в 2006 році, у подружжя народився син Ярослав. З 2019 року працював у колгоспі села Кацмазів. У вересні 2023 року був мобілізований і брав участь у бойових діях у Донецькій області. Загинув 19 грудня 2024 року в районі Макарівки Волновахського району Донецької області.
Вінниця 28 вересня проводжала в останню путь Романа Любченка. «Маріо» боронив Україну з осені 2024 року у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Як помічник гранатометника виконував бойові завдання на Курському напрямку. Після запеклого бойового зіткнення 24 лютого 2025 року оборонець вважався зниклим безвісти. Захиснику назавжди 45 років. Роман Любченко народився 7 вересня 1979 року у Вінниці, закінчив школу №13 і Вище професійне училище №4 за фахом телефоніста, згодом став майстром внутрішнього оздоблення. Власної сім’ї не мав і всю турботу віддавав родині старшого брата, залишаючись найулюбленішим дядьком для єдиної племінниці.
