Для Осіївки та Бершадщини Анатолій Чміль залишиться митцем, який прославляв рідний край і українське мистецтво. Художник, уродженець цього села, помер; його картини зберігаються у приватних колекціях і музейних зібраннях. Про смерть повідомили 2 жовтня.
Що пов’язувало Чміля з Вінниччиною та Білоруссю?
Рідна Осіївка стала одним із джерел творчості художника: у картинах він зображав красу Поділля, українську природу та близькі серцю речі. Чміль сорок років жив і працював у Білорусі, де став відомим у мистецькому середовищі. Його вважали одним із митців, які формують культурне обличчя Вітебська, та називали гордістю Білорусі.
Анатолій Авксентійович народився в Осіївці, і саме рідна земля стала одним із головних джерел його творчості. У своїх картинах він передавав красу Поділля, української природи, простих і близьких серцю речей, — йдеться у повідомленні.
На міжнародних виставках у Польщі, Німеччині, Словаччині та Угорщині він представляв Білорусь. Його мистецький шлях поєднував життя далеко від малої батьківщини з творчістю, у якій він прославляв і рідний край, і Україну.
Як почався його шлях від шкільних ілюстрацій до мистецтва?
У школі, де навчався художник, учителі знайшли рукописний літературний журнал «Мрія» за 1962–1963 навчальний рік. До нього увійшли учнівські твори про природу та пам’ятні місця колишнього СРСР, а прості ілюстрації створив юний Анатолій. Його прізвище як оформлювача виділили червоним кольором.
За словами брата Володимира, талант до малювання проявився ще в дитинстві. «Він вже маленьким хлопчиком тримав у руках пензлика. Пам’ятаю ідеально перемальовану картину «Три богатирі», — пригадує Володимир Чміль.
Анатолій виріс у селянській родині, далекій від мистецтва, але його вибір професії не викликав сумнівів. Після здобуття вищої освіти він переїхав до Вітебська та викладав образотворче мистецтво на художньо-графічному факультеті педагогічного інституту. Педагогічну працю поєднував із творчістю, здобув визнання та вступив до Спілки художників Білорусі.
Його роботи описували як чисті й світлі, емоційні та неповторні; з роками в них з’являлося філософське осмислення буття. Кожен художник Поділля залишає слід у спадщині краю.
