Олещук Микола Миколайович народився 25 травня 1972 року в Луцьку і пройшов шлях від начальника розрахунку комплексу С-300 до командувача Повітряних сил Збройних Сил України. Звання генерал-лейтенант йому присвоєно указом президента №538/2021 від 14 жовтня 2021 року. Командувачем Повітряних сил він був з 9 серпня 2021-го по 30 серпня 2024 року.
Послідовність посад тут важлива не як формальність. Кожна наступна спирається на попередню: спочатку бойовий розрахунок зенітного ракетного дивізіону, потім штаб повітряного командування, і лише після цього — командування видом Збройних Сил. Якщо переплутати дати, легко прийняти колишню посаду за чинну.
Нижче — лише те, що фіксують укази президента, довідка Міністерства оборони України та профільні публікації. Особисті подробиці, яких немає в цих джерелах, у матеріал не входять.
1. Хто такий Микола Олещук
Микола Олещук — український воєначальник, генерал-лейтенант, фахівець зенітних ракетних військ. Основна спеціалізація служби — комплекси С-300 і штабна робота в Повітряних силах. У 2022 році йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Звезда» (14 жовтня) та орден Богдана Хмельницького III ступеня (26 квітня).
Освіта теж іде трьома сходинками. У 1994 році він закінчив Житомирське вище училище радіоелектроніки протиповітряної оборони. У 2004-му — Харківський військовий університет з відзнакою. У 2010-му — інститут державного військового управління Національного університету оборони України.
Звання генерал-майор він отримав 3 травня 2019 року, ще до призначення командувачем. Генерал-лейтенантом став уже на цій посаді, через два місяці після указу про призначення. Не плутайте ці два укази: №345/2021 дає посаду, №538/2021 — звання.
2. Початок військової кар’єри
Офіцерську службу Олещук почав у 1994 році в Кам’янці-Бузькій Львівської області, у 540-му зенітному ракетному полку. Перша посада — начальник розрахунку цифрових обчислювальних машин відділення бойового управління радіотехнічної батареї дивізіону С-300. Цей етап тривав до 1998 року.
З 1998 по 2002 рік він був заступником командира дивізіону з озброєння — командиром радіотехнічної батареї, а потім командиром зенітного ракетного дивізіону С-300 у тому ж гарнізоні. У 2002–2004 роках навчався в Харківському військовому університеті. Без цього курсу штабні посади далі по службі не відкривалися.
Після випуску, у 2004–2009 роках, служба перейшла до повітряного командування «Південь» в Одесі. Спочатку — заступник командира зенітної ракетної бригади з озброєння, начальник технічної частини. Потім — командир бригади. Англомовні довідки називають цю частину 160-ю зенітною ракетною бригадою і фіксують: за підсумками 2008 року її визнали однією з кращих у Збройних Силах України.
Поширена помилка на цьому відрізку — зводити ранню службу до «командував ППО на Львівщині» без дат. Ззовні це виглядає як суцільний блок 1994–2004. Насправді там три різні посади й два роки навчання. Якщо злити їх в одну, ламається вся подальша хронологія: бригадне командування в Одесі починається лише після Харкова, у 2004 році.
3. Командні посади та ключові етапи служби
Штабний рівень починається у 2010 році. До 2012-го Олещук — заступник начальника штабу повітряного командування «Південь» в Одесі. Далі, у 2012–2016 роках, — заступник начальника штабу Командування Повітряних сил у Вінниці, де тоді розміщувався штаб виду. Це службове перебування в місті дислокації командування, а не окремий місцевий мандат.
З 2016 року по серпень 2021-го він — начальник штабу, перший заступник командира повітряного командування «Схід» у Дніпрі. У червні–серпні 2021 року формулювання посади в довідці Міноборони звучить як начальник штабу — заступник командувача цього ж командування. Різниця в назві коротка, але для кадрового обліку її краще не згладжувати.
9 серпня 2021 року указом №345/2021 президента Володимира Зеленського Олещука призначено командувачем Повітряних сил. Він змінив генерал-полковника Сергія Дроздова. Представлення відбулося під час поїздки президента на острів Зміїний. До цього призначення Олещук уже мав звання генерал-майора і досвід АТО та ООС на Донбасі — до бойових завдань його залучали неодноразово, точні дати окремих ротацій у відкритих довідках не розписані.
| Період | Посада | Місце | Що фіксує джерело |
|---|---|---|---|
| 1994–1998 | Начальник розрахунку ЦОМ батареї С-300 | Кам’янка-Бузька | Довідка Міноборони |
| 1998–2002 | Командир дивізіону С-300 | Кам’янка-Бузька | Довідка Міноборони |
| 2004–2009 | Заступник командира, потім командир зенітної ракетної бригади | Одеса, ПвК «Південь» | Довідка Міноборони, ЕСУ |
| 2010–2012 | Заступник начальника штабу ПвК «Південь» | Одеса | Довідка Міноборони |
| 2012–2016 | Заступник начальника штабу Командування ПС | Вінниця | Довідка Міноборони |
| 2016–серпень 2021 | Начальник штабу — перший заступник командира ПвК «Схід» | Дніпро | Довідка Міноборони |
| 9 серпня 2021 – 30 серпня 2024 | Командувач Повітряних сил | Командування ПС | Укази №345/2021 і №600/2024 |
Джерело: довідка керівництва видів ЗСУ на сайті Міністерства оборони України (архів 2022), Енциклопедія сучасної України, укази президента №345/2021 та №600/2024; період служби 1994–2024.
Читайте таблицю зліва направо і зверху вниз. Колонка «Період» не перекривається: вінницький етап закінчується у 2016-му, дніпровський починається того ж року. Остання клітинка — єдина, де посада має точний день початку і точний день завершення.
4. Олещук у контексті російсько-української війни
Ім’я Миколи Олещука в новинах про командування з’являється з двох причин. Перша — він очолив Повітряні сили за пів року до повномасштабного вторгнення і лишався на цій посаді протягом перших двох з половиною років війни. Друга — саме командувач відповідає за застосування авіації та зенітних ракетних військ виду.
Відкриті українські джерела фіксують його роль на рівні організації протиповітряної оборони Києва, Одеси, Львова, Дніпра та інших міст і виведення авіації з-під перших ударів. Конкретні втрати техніки, імена екіпажів і тактику окремих боїв у цій довідці не розбираємо: для них потрібні звіти Генерального штабу, а не біографічний переказ.
14 жовтня 2022 року, у День захисників України, Олещуку присвоєно звання Герой України. Того ж місяця видання NV включило його до списку 25 найвпливовіших українських військових. Орден Богдана Хмельницького III ступеня він отримав раніше, 26 квітня 2022 року.
30 серпня 2024 року указом №600/2024 його звільнено з посади командувача. Указ не називає причини. У вечірньому зверненні президент пояснив заміну потребою посилювати вид і берегти людей. Звільненню передувала втрата винищувача F-16 і загибель пілота полковника Олексія Меся під час відбиття удару 26 серпня 2024 року. Тимчасове виконання обов’язків командувача Генштаб поклав на генерал-лейтенанта Анатолія Кривоножка, командувача повітряного командування «Центр».
Етапи тут накладаються лише на папері в новинних заголовках. Фактично посада командувача обривається одним днем — 30 серпня 2024-го. Звання генерал-лейтенанта указ про звільнення не скасовує. Плутати ці два статуси — типова помилка читання стрічки: заголовок «командувач» живе в архівах 2022–2024 років, а чинний командувач після цієї дати вже інший.
5. Які відомості про його посаду актуальні
Станом на 1 жовтня 2026 року публічно підтверджено таке. Микола Миколайович Олещук — генерал-лейтенант. Командувачем Повітряних сил він не є з 30 серпня 2024 року. Нового указу про призначення на іншу публічну посаду в відкритих реєстрах президента й у довідках, оновлених у 2025 році, немає. Якщо такий документ з’явиться, він матиме номер і дату на president.gov.ua.
Перевіряйте статус у три кроки, і не спирайтеся на старі картки в пошуку.
- Указ про призначення: №345/2021 від 9 серпня 2021 року.
- Указ про звання генерал-лейтенант: №538/2021 від 14 жовтня 2021 року.
- Указ про звільнення з посади командувача: №600/2024 від 30 серпня 2024 року.
- Поточний командувач Повітряних сил — окрема посадова особа; після 30 серпня 2024-го в. о. був Анатолій Кривоножко.
Перші три пункти закривають біографію Олещука. Четвертий відсікає чужі посади. Картка «командувач» без дати в заголовку майже завжди тягне текст 2022–2023 років.
Як звірити кар’єру за документами
Якщо вам потрібна коротка довідка для цитати, беріть три рядки: народження — 25 травня 1972 року, Луцьк; звання — генерал-лейтенант з 14 жовтня 2021 року; посада командувача Повітряних сил — 9 серпня 2021-го – 30 серпня 2024 року. Цього достатньо, щоб не підставити стару посаду в новий текст.
Якщо звіряєте чужу публікацію, відкрийте указ №600/2024 і подивіться дату матеріалу. Усе, що називає Олещука чинним командувачем після 30 серпня 2024 року, застаріло. Виправлення займає одне речення, а не пошук «нової біографії».
Якщо шукаєте нагороди, тримайтеся двох дат: орден Богдана Хмельницького III ступеня — 26 квітня 2022 року, Герой України — 14 жовтня 2022 року. Відзнаки Міноборони в довідці є, але без окремих номерів наказів у відкритому доступі їх краще не розписувати поштучно.
Повної публічної хронології після звільнення станом на осінь 2026 року немає. Не добудовуйте її зі стрічки соцмереж: для посади потрібен указ або повідомлення Генерального штабу.
